Image default
Економіка Політика Суспільне

Куди продати: перспективні ринки для експорту українського зерна

Імідж «житниці Європи» супроводжує Україну ще з радянських часів. Однак вітчизняні агроекспортери вже давно не обмежуються винятково цим регіоном. Так, торік найбільше українського зерна закупили Китай – $1,8 млрд, Єгипет – $1,1 млрд та Індонезія – $547 млн. 
Загалом на експорт пішло 51,3 млн т зернових, що принесло $9,4 млрд виручки. Україна стала «срібним» призером за обсягами експорту, поступившись лише США. Саме продаж сільськогосподарської продукції формує близько 40% усієї виручки від експорту. На міжнародній арені бренд України впізнаваний, при цьому чимало ринків досі залишаються не освоєними. 
На які ринки дивитися українському експортерові в цьому році, коли прогнозована врожайність на 13% більше минулорічної? Про це говорили на Міжнародній зерновій конференції Future Grain, організованій морським портом TIS і зерновим терміналом Neptune. Mind публікує основні думки експертів галузі.
«Ми хочемо вийти на просте технологічне рішення державного аграрного реєстру, умовно «АгроДія», де буде вся інформація. Не потрібно буде збирати папери, не потрібні будуть чиновники. Ви лише подаєте заявку. Ми хочемо презентувати цей проєкт до кінця року. Це технічне рішення з відповідними новинами, аналітикою, безпосередньо даними земельного моніторингу, супутникового моніторингу. Це буде технологічне рішення, яке створить прямий контакт між міністерством і товаровиробником. Це рішення мінімізує кількість чиновників».
«Той бум, який зараз є в Азії й Африці по нарощуванню темпів народжуваності дітей, плюс політика Китаю, коли родина вже може не обмежуватися однією дитиною, говорить про те, що людство потребуватиме більше їжі. Коли в Україні запрацює якісне зрошення, це дасть нам можливість вирощувати 130 млн т зернових».
«Зараз ми працюємо за напрямком поставок гороху в Китай. Це перспективний напрямок».
«Нині всі сировинні ринки перебувають на ціновому піку. На світовому ринку росте вартість зерна. Потрібно користуватися моментом – саме час збирати врожай!»
«На Заході за органічними продуктами вже стоять черги. Цей тренд буде тільки зростати, тому нам потрібно його розвивати. Ми повинні створити здорову націю й прищеплювати нашим дітям здорові харчові звички».
«У нас є дуже багато аспектів, які потрібно розвивати, а саме – форвардний ринок. Форвардний ринок – це найкраще плече для потенційно росту капіталізації ринку. Інтеграція України як торгової країни очевидна: ми скорочуємо спрайт на преміальних ринках проти зерна інших країн. Але українському експортеру потрібна належна аналітика по інших ринках. Тоді форвардні контракти не виглядатимуть чимось азартним, вони будуть виконуватися. Без форвардних контрактів капіталізація агроринку приречена».
«Україна добре себе показує в Ірані. У порівнянні з бразильською кукурудзою, яка історично вважається дуже якісною по ряду причин, ми нарощуємо позиції. На іранському ринку премія, яку готовий платити покупець за бразильську кукурудзу, скорочується. Українська кукурудза користується більшою довірою».
«Варто звернути увагу на Саудівську Аравію. Ми добре представлені там на ринку ячменю. І в перспективі хотілося б зайти на їхній ринок кукурудзи. І безумовно такі ринки як Мароко, Алжир, де ми вже присутні й показуємо себе, але треба масштабуватися».
«Ковід змінив звички наших покупців. За останній рік багато країн почали закуповувати зерно заздалегідь. Наприклад, Китай почав купувати вже на початку 2021 року, хоча раніше чекав сезону збору врожаю. Також Африка вийшла заздалегідь з покупкою пшениці».
«Нам потрібно закріплювати позиції на наших основних ринках, у тому числі в Китаї. Якщо подивитися на кількість нотифікацій, які були цього року, це означає, що китайці приймають наше зерно, поки ми їм потрібні й поки в них немає іншої альтернативи, але альтернатива вже наближається. Бразилія вже наступає нам на п’яти, і її присутність на цьом ринку це вже, мабуть, не майбутнє, а теперішнє».
«На ринку високоолійного товару був драматичний спад попиту. Це відбилося на цінах і преміях. У цьому році ми бачимо дисконт по таких товарах. Наступний рік залежатиме від того, як відновлюватиметься економіка. Різні темпи відновлення суттєво впливають на наші ринки. Активізація китайського ринку відбулася завдяки швидкому виходу країни з кризи».
«В Європі немає маржі, там не цікаво точно. Азія – так. Це варіант. Китай – саме та країна, де є політичні ризики і яка може в будь-який момент змінити рішення: сьогодні купуємо, а завтра – ні. Тим більше зараз є ризики через ситуацію з «Мотор Січ». Тому я вважаю, що потрібно розвивати зараз ринки, ближчі до нас».
«Французька гегемонія на алжирському ринку скорочується. Зі збільшенням попиту алжирський ринок пшениці відкрився для нових постачальників. Країна змінює умови імпорту та пом’якшує стандарти якості. Що стосується кукурудзи, то Україна тримає та розширює свою частку на алжирському ринку, конкуруючи з Південною Америкою».
«В’єтнам вирощує малі об’єми пшениці й кукурудзи – близько 5 млн т, а з’їдають вони понад 20 млн т. Відповідно цей ринок є перспективним для українського експортера».
«Єгипет залишається полем битви для європейських та чорноморських експортерів пшениці. Румунія демонструє готовність конкурувати за цей ринок у новому сезоні».
«Цього року можна очікувати суттєвих змін у перерозподілі фуражної та продовольчої пшениці. І на відміну від попередніх двох сезонів, нам варто буде шукати інші ринки збуту, ексклюзивно для фуражної пшениці. Саме тому Південна Корея стає для нас важлива. Потенційний імпорт кормової пшениці до Південної Кореї – до 500 000 т. Румунія швидко збільшила експорт до Південної Кореї та очікує росту врожаю. У випадку більшої частки кормової пшениці в Україні, ринок Кореї може бути вигідним».
«У Європі очікується непоганий врожай і пшениці, і кукурудзи. Ми поки що оцінюємо, що 15 млн т буде експортовано і цього року, але по пшениці експорт зменшиться на 1 т. Нам потрібні додаткові ринки, які будуть драйвити українську кукурудзу».
«Китай поставив у п’ятирічку плани з відновлення поголів’я свиней, бо через африканську чуму це поголів’я впало. Ми очікуємо, що Китай імпортує 35-40 млн т кукурудзи цього року. Вони хочуть відновити свої запаси продовольства. Можливо, за сценарієм із Кримом, вони приєднають Тайвань, тому ймовірні міжнародні санкції. Як наслідок вони хочуть мати продовольства на три-чотири роки. Тому Китай драйвитиме ринок».
«Україна впевнено вливається в китайську п’ятирічку. Українська кукурудза, на відміну від сої, вирощується без ГМО. І тому китайський імпортер у контексті торгового протистояння із США віддає перевагу українському продукту, хоч він і дорожчий за американський на $10».
«На фоні того, що Китай зараз багато сил кидає на вирощування поголів’я свиней, а для цих тварин вкрай важливо мати в раціоні ячмінь, то країна приймає український ячмінь. Для цього потрібно пройти процедуру сертифікації й акредитації. І в результаті можна отримати величезний попит, бо китайці уже другий сезон представляють велику конкуренцію нашому саудівському ринку збуту. Їм потрібен такий тип зерна, бо він дешевий. Кукурудза дорожча, тому китайський фермер «полюватиме» на український ячмінь зі снайперським прицілом».
«Усі країни, які під санкціями, – дуже перспективні країни. Ми називали Іран, але не лише він сьогодні під санкціями».
Водночас, паралельно з перспективами, які щороку відкриваються перед нашою державою, українським агровиробникам доводиться зважати на певні труднощі – нові чи давно знані. Що це за перепони та яким чином їх можна усунути, учасники конференції також згадали.
«Населення світу росте. Це вічні перегони між зростанням благополуччя і народжуваності. Чи готові ми прогодувати 10 млрд людей, так само як годуємо сьогодні 7 млрд?».
«Ми повинні стати потужною державою, яка конкурує не лише сировиною, але й готовою продукцією, створюючи додану вартість і розвиваючи валовий регіональний продукт. Наші ягоди за характеристиками кращі від іноземних, але ми не маємо холодильних установок, щоб їх зберігати й переробляти».
«За останні роки ми не чуємо ні в уряді, ні в парламенті такого слова як «тваринництво». Але ми повинні займатися і селекцією, і генетикою».
«Оптимізувавши штат кадастру на 3000 людей, зекономивши 0,5 млрд грн, ми не отримали ці кошти в наступному бюджетному періоді. Тому що економія державного менеджера в державній установі означає, що ці кошти не залишаються в резерві на оцифрування землі, збільшення заробітних плат програмістам Державного земельного кадастру, а їх просто вилучають і перенаправляють на ті фонди, де щось «горить», чогось не вистачає, дефіцит тощо.
У цьому утопія системи державного правління – немає стимулу для посадової особи проводити структурну зміну з точки зору бюджетної економії і перенаправлення коштів на те, що дасть поштовх. Сьогодні ми недофінансовані. Нам потрібні ці кошти. Але вони «зійшли» з точки зору капіталізації.
На трьох рівнях держава втрачає. А ця інвестиція коштує лише кілька мільйонів доларів, що для держави – ніщо, але це контроль, це відкриті дані».

This website uses cookies to improve your experience. We'll assume you're ok with this, but you can opt-out if you wish. Accept Read More

Privacy & Cookies Policy