Image default
Економіка Культура

Підсумки iForum: дитячі хвороби українського ринку азартних ігор

На останньому iForum було цікаво. Гостей зустрічали аніматори секс-шопа, мер Києва Віталій Кличко таки переміг слово «діджиталізація», старший економіст Ukraine Economic Outlook Михайло Кухар давав прогнози, що одночасно лякають і радують, а в межах потоку Digital Fun говорили про гральний бізнес. Точніше про те, як зміниться українська індустрія розваг після легалізації гральної індустрії.
Наприклад, її операторам доведеться конкурувати за клієнта не лише один з одним, а і з виробниками відеоігор, стримінговимі сервісами та навіть кінотеатрами. Та й інтерес до цієї діяльності зростатиме: тут і нові робочі місця, і розвиток супутніх галузей, і специфічні маркетингові практики, і багато репутаційних викликів.
Своїми висновками за підсумками дискусії на форумі про те, що в індустрії відбувається зараз і чого очікувати в майбутньому, з Mind поділився один з учасників панельної дискусії «Оцифровка азарту – зміни ландшафту індустрії розваг в Україні», експерт у сфері GR і публічних комунікацій Микита Бондарев.
Процес легалізації грального бізнесу сповнений помилок. Завдання створити регуляторну базу для галузі, яка дотримувалася би балансу інтересів суспільства, держави й операторів, було провалено. Не обійшлося без дивних перекосів. Оператори це прекрасно розуміють, але говорити про це поки не наважуються.
Їх можна зрозуміти. Адже правила ще формуються. Ліцензія сьогодні є – завтра немає. З податками питання не вирішилося. Та й навколо вартості ліцензій ведеться широка дискусія. Крім того, у Верховній Раді періодично виникають ініціативи, спрямовані на заборону грального бізнесу. Ліцензованим операторам у цій турбулентності, м’яко кажучи, незатишно.
Тому ми ще деякий час не побачимо відкритої дискусії про проблеми, модернізацію законодавства й роботу над помилками. І це недобре. Питання вирішуватимуть, але, найімовірніше, за закритими дверима. Коли ж йдеться про регулювання такої складної і, ніде вже гріха потаїти, потенційно небезпечної для суспільства галузі, закритість – це зло.
Можу припустити, що така тональність була продиктована темою панелі. Більше говорили про те, хто в кого уведе клієнта: онлайн-казино – у відеоігор або YouTube – в онлайн-казино. І про те, чи виживуть наземні казино в діджитал-епоху. Ніби все логічно. Але не зовсім.
Це важливо. І про це побіжно все ж згадав представник Favbet. Але побіжно та під завісу. Виходить, оператори тему лудоманії та responsible gambling піднімати або поки не готові, або не вважають за важливе. І це підводить нас до наступної тези.
Легальний ринок азартних ігор в Україні тільки відкрився. Звідки ж узятися зрілим операторам, які розуміють свою відповідальність перед суспільством, свою роль в економіці тощо?
Хоча, стоп! Адже на манежі ті самі: і PariMatch, і Favbet, і «Космолот» працюють вже не рік і навіть не два. Так у чому проблема?
Нещодавно на профільній конференції для піарників виступала Head of PR Communications & Employer Branding компанії Favbet. Темою заходу були кризові комунікації. І шановна колега як одну з проблемних точок компанії назвала (увага!) зміну державного підходу до регулювання. Тобто, виходить, для оператора необхідність працювати легально – це криза?
Ризикну зробити поспішні висновки, але виглядає так, що «старожили» українського ринку азартних ігор просто не зрозуміли, що сталося. Вони чи то не хочуть розуміти, чи то ігнорують той факт, що отримання ліцензії та сплата ліцензійних платежів до бюджету – це не індульгенція. Це, найімовірніше, взяті на себе зобов’язання.
«Ми сплатили стільки-то мільйонів у бюджет, створили робочі місця. Чого ви ще від нас хочете?» – так не працює. Принаймні, так точно не працює у сфері азартних ігор.
Стосується всього: і реклами свого продукту, і прозорості своєї діяльності, і своєї відповідальності перед клієнтами та суспільством. А остання – це не тільки своєчасна виплата виграшів і спонсорування спортивних заходів.
Це ще й профілактика ігрової залежності. При чому не лише у вигляді розділу на сайті (або в правилах відвідування закладу), а й у публічних комунікаціях.
Поки що ми частіше бачимо зворотне: реклама на вулицях і медіафасадах (які «трохи indoor»), обіцянка бонусів і фриспінів і безкоштовний алкоголь для клієнтів казино. І якщо перші випадки – на межі законодавства, то безкоштовний алкоголь у казино заборонений. І ось тут би державі згадати, що вона держава, і боляче дати по руках – але ні. Регулятор продовжує обмежуватися закликами та висловлювати глибоку стурбованість.

This website uses cookies to improve your experience. We'll assume you're ok with this, but you can opt-out if you wish. Accept Read More

Privacy & Cookies Policy