Image default
Економіка Культура Політика Суспільне

Пробити дно продовольчого кошика: як влада намагалася стримати зростання цін на продукти харчування

За останні пів року ціни на продукти харчування в Україні наблизилися до історично рекордних, перевищили рекорд і продовжили зростання. Стандартне для цієї пори року подорожчання в поточному сезоні наклалося на фізичне зменшення врожаю в країні і надсприятливі глобальні тенденції. За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй (ФАО), зростання світових цін на продовольство триває вже десятий місяць поспіль.
У березні середнє значення індексу продовольчих цін ФАО склало 118,5 пункта, що на 2,1% вище за рівень минулого місяця; це найвище значення індексу з червня 2014 року.
Отже, Україна, де зафіксовано різке зростання цін на продтовари, рухається абсолютно в європейському порядку денному. Хоча, звичайно, ніхто не думав, що він реалізується саме в такій формі. Що принципово відрізняє українську ситуацію з подорожчанням продуктів від середньої по Європі –  так це хаотичні дії з повною відсутністю логіки, яких  вживає українська влада. Як саме розвивалися події, відстежував Mind.
Держстат за перші три місяці року фіксує планомірне зростання індексу споживчих цін. За січень-21/січень-20 він склав 106,1%, лютий-21/лютий-20 –  107,5%, березень-21/березень-20 – 108,5%. При цьому категорія «продукти харчування і безалкогольні напої», подорожчала вище середнього значення і навіть вище, ніж стаття «охорона  здоров’я» в період пандемії COVID-19. За березень продукти харчування в середньому додали 10,4%, при цьому зростання цін на яйця склало 109,1%, соняшникову олію – ​​48,5%, хліб –11,4%, цукор – 64,7% місяць до місяця минулого року.
Фактично ціни в «житниці Європи» й одному з основних світових виробників сільгосппродукції стали вище, ніж у сусідніх країнах, і це при тому, що обсяги виробництва значно перевищують потребу.
Найбільш показовим є приклад соняшникової олії: Україна є найбільшим у світі виробником і експортером цієї продукції з часткою ринку 31% і 37% відповідно. При таких параметрах ціна за літр олії, що додала 40% і сягнула 65 грн, на полиці супермаркету відверто шокувала.
Наприклад, молочники та борошномели постраждали через «пільги» – зниження ПДВ з 20% до 14% на аграрну сировину. Через те, що на готову продукцію ПДВ залишився на старому рівні, у переробників (а це більшість виробників продуктів харчування, які не мають власної сировинної бази) стався розрив у 6%, який, зрозуміло, оплачує споживач. У виграші виробники соняшникової олії – вертикально інтегровані холдинги, з подачі яких (точніше – якого, за неофіційною інформацією) ця пільга ы вводилася.
Залишилися стабільними й навіть трохи знизилися ціни на овочі так званого борщового набору. Картопля за рік подешевшала на 5,6%, цибуля – на 41,5%. Це знову-таки стандартне просідання напередодні сезону свіжих овочів, але чиновники підняли його на прапор, подаючи як свою перемогу, за браком інших.
Спочатку – ніяк. Ціни почали помітно зростати з жовтня 2020 року, а з нового року на споживчому ринку вже була очевидна криза. Але тільки навесні влада та Кабмін почали звертати увагу на цей факт. Цьому значною мірою сприяло те, що тему подорожчання продуктів взяла на озброєння опозиція. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що уряд веде перемовини з великими продуктовими мережами для стабілізації роздробних цін. Сенс таких переговорів залишився неясним, адже мережі оперують виключно торговою націнкою, а на базові групи товарів першої необхідності вона й так мінімальна.
Антимонопольний комітет 5 квітня показово почав розслідування проти групи компаній «Астарта» і ТОВ «Радехівський цукор» за ознаками антиконкурентних узгоджених дій на ринку первинної реалізації білого цукру. Якщо це була міра психологічного тиску на виробника з метою знизити ціни, то вона навряд чи вдалася: по-перше, для подорожчання цукру дійсно є підстави – зниження врожаю буряка до 8,6 млн тонн і скорочення виробництва цукру з 1,5 млн тонн у минулому маркетинговому році до 1,1 млн тонн у поточному. І з огляду на ці фактори цукор подорожчав об’єктивно й помірно.
По-друге, поточної проблеми це розслідування не розв’язує, тому що його процедура вимагає декількох місяців, а з цінами потрібно розібратися вже зараз.
По-третє, фігуранти не злякалися. В «Астарті» спокійно заявили, що з повагою й розумінням ставляться до запитів Антимонопольного комітету: тільки 2020 року подібних було п’ять.
Також Кабмін намагався «пограти мускулами» на ринку соняшникової олії, де ситуація була найбільш кричущою. При виробництві 7 млн ​​тонн 90% йде на експорт – потреба внутрішнього ринку становить менше 0,5 млн тонн.
У поточному сезоні рекордно сприятлива кон’юнктура вкупі зі слабкою позицією влади не дозволили утриматися від спокуси підвищити ціни і в українському роздробі. Спроби пригрозити обмеженням експорту олії та насіння соняшнику й запущені в ЗМІ проєкти постанов Кабміну на цю тему ефекту не мали – далі заяв справа не пішла.
На цьому тижні асоціація «Укролія» і Мінекономрозвитку підписали меморандум про взаєморозуміння, у якому зафіксували обсяги експорту (5,4 млн тонн) на поточний сезон. Документ ні на що особливо не впливає, але дозволяє владі відзвітувати хоч про якісь дії. На думку президента УЗА Миколи Горбачова, різкого зниження цін на олію очікувати не варто, адже на внутрішньому ринку вартість соняшника зросла із серпня 2020 по березень 2021 року більше ніж удвічі.
Провалившись з «батогом», Кабмін спробував діяти «пряником» – запропонував виробникам різних продуктів харчування підписати серію меморандумів і зафіксувати, а то й знизити ціни.
Що стосується цукрової промисловості, то для здешевлення буде використано імпортну сировину. «Ми розуміємо необхідність у забезпеченні учасників виробничого процесу цукровою сировиною, насиченні внутрішнього ринку достатніми обсягами цукру і стабілізації цінової ситуації. З цією метою в березні Мінекономіки видало ліцензії на імпорт 120 000 тонн цукру-сирцю», – зазначив заступник міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Тарас Висоцький.
У Мінекономіки розглядається питання про видачу найближчим часом ліцензій на імпорт додаткових 50 000 тонн цукру-сирцю. Крім того, в лютому – березні було завезено 40 000 тон цукру за встановленою тарифною квотою з нульовою ставкою мита відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС.

This website uses cookies to improve your experience. We'll assume you're ok with this, but you can opt-out if you wish. Accept Read More

Privacy & Cookies Policy