Image default
Економіка Політика Суспільне

Уроки польської: чому Україна може повчитися у сусідньої країни

Польща налаштована посилювати свою традиційну роль адвоката України в Євросоюзі та НАТО. Цю тезу можна вважати головним підсумком робочого візиту президента Володимира Зеленського до Варшави 3 травня.
Цього дня Польща відзначила День Конституції – революційного для свого часу документа, прийнятого 1791 року, що заклав принципи правової держави, яка захищає інтереси всіх своїх громадян, а не обмеженого стану магнатської олігархії, яка правила в період Польсько-Литовського князівства.
Володимир Зеленський і його польський візаві Анджей Дуда підписали спільну декларацію, якою Варшава підтвердила підтримку України на шляху до членства в ЄС. Також президент РП заявив про те, що питання про приєднання України до НАТО обговорюватиметься на саміті Альянсу в червні цього року.
Але партнерство Києва та Варшави виходить далеко за межі загальних орієнтирів у міжнародній політиці. Цьому сприяють давні історичні зв’язки та географічна близькість. І це відкриває багато можливостей для бізнесу та економіки, особливо в питаннях енергетичної безпеки, що стала наріжним каменем у зміцненні суверенітету двох держав.
Актуальна мета України – реалізувати власну оптимальну модель реформування економіки, що враховуватиме специфіку країни та сприятиме її розвитку на тлі наслідків російської агресії.
Три кейси з польського досвіду, які в цьому контексті можуть слугувати прикладом для України, – в огляді Mind.
У той час коли економічна політика Євросоюзу будується на розукрупненні компаній та посиленні ринкової конкуренції, Варшава зуміла домогтися від брюссельських чиновників дозволу на створення «мультиенергетичної корпорації». Нова структура має об’єднати активи кількох національних компаній: нафтових PKN Orlen і Grupa Lotos, провідного оператора на ринку генерації та дистрибуції електроенергії Energa SA, а також нафтогазового холдингу PGNiG – Polskie Górnictwo Naftowe i Gazownictwo.
Юристи, яких залучила Варшава, змогли добитися від Брюсселя того, що на перший погляд здавалося неймовірним. У 2020 році єврокомісар з питань конкуренції Маргрет Вестагер схвалила операцію зі злиття PKN Orlen і Grupa Lotos (причому це відбулося вже після того як Orlen поглинув концерн Energa). А в березні 2021 року Єврокомісія делегувала повноваження для прийняття рішення щодо майбутньої операції PKN Orlen і PGNiG польському регулятору – Управлінню із захисту конкуренції та споживачів (UKOKiK).
Видання Politico відзначило з цього приводу, що «корпоративні важковаговики» потрібні на європейському ринку для успішної конкуренції з китайськими й американськими суперниками. Серед країн ЄС головними лобістами цієї ідеї виступають Німеччина, Франція та Польща. Причому Варшава успішніше за інших веде перемовини з єврочиновниками про умови створення «мультиенергетичної корпорації». У 2019-му та ж Маргрет Вестагер заблокувала мега-операцію зі злиття найбільших виробників енергетичного устаткування і залізничного транспорту – французької компанії Alstom і німецької Siemens.
Великим компаніям, за його словами, простіше укладати міжнародні альянси та обмінюватися досвідом, щоби разом протистояти кліматичним загрозам. «Злиття енергоактивів – не лише бізнес, а й стратегічні перспективи держави. Ми успішніше зможемо брати участь у міжнародній конкуренції. Також через трансформацію пройде сама компанія, щоби впровадити нові корпоративні стандарти. Енергетичний перехід вимагає значних вкладень. Завдяки об’єднанню наших провідних гравців ми отримаємо доступ до необхідних фінансових ресурсів. Ми хочемо нарощувати інвестиції в технології з нульовими викидами парникових газів», – говорить Даніель Обайтек.
Польща не лише воює з євробюрократами за посилення ролі природного газу в енергопереході та за субсидії для нових проєктів з будівництва газотранспортної інфраструктури. Кліматичний порядок денний, що зміцнив свої позиції в ЄС і був оформлений у політичну угоду Green Deal EU, не заважає Варшаві відстоювати інтереси своєї вугільної галузі, на якій будується благополуччя національної економіки і стабільність енергопостачання.
ЄС вже виділив 2 млрд євро, щоб допомогти Варшаві в декарбонізації, а у вересні 2020 року Польща домовилася з профспілками про закриття своїх вугільних шахт до 2049 року (що на 11 років пізніше, ніж у Німеччині).
Але і цей термін, ймовірно, не буде крайнім. Президент компанії Jastrzębska Spółka Węglowa (JSW) Барбара Піонтек заявила нещодавно про продовження «стратегічних інвестицій» у нові вуглевидобувні потужності. Компанія є найбільшим виробником в Європі металургійного вугілля, що користується неабияким попитом. Ринкова ситуація, за словами Барбари Піонтек, створює JSW «гарну та довгострокову перспективу для стабільної роботи». Тому вугільна промисловість не зникне з ринку. Але їй, як і всій індустрії викопного палива, буде важче конкурувати з поновлюваними джерелами енергії.
Польський варіант спрощеної формули модернізації можна сформулювати так: на першому місці – геополітичний імператив. Або в національній економіці розвивається промисловість з належними їй іноземними інвестиціями та власними кваліфікованими кадрами, або державна влада проявляє слабкість – і тоді в країні все візьмуть під контроль закордонні корпорації у власних інтересах.
Але щоб прийти до цього, Польщі довелося пережити багаторічну еволюцію в державному управлінні. Польський журналіст-розслідувач Пьотр Питлаковський в інтерв’ю для книги «Вони відвалилися. Чому і як закінчився соціалізм у Східній Європі» згадує, що після обнулення Варшавського договору Польща пережила свої «лихі дев’яності» – в ті роки, за даними ⁠МВС, злочинною діяльністю було охоплено близько 300 000 громадян, кожен ⁠п’ятий імпортний ⁠товар був контрабандним, а країною прокотилися три великі війни кримінальних угруповань. ⁠
У 2010-х від первісного нагромадження капіталу на продажі алкоголю, сигарет і крадених автомобілів, злочинний сегмент переключився на наркотики та зброю (продавали навіть ракети).
На думку багатьох журналістів-розслідувачів, так сталося у зв’язку з ліквідацією департаменту економічної безпеки. Це зробили міністри-младореформатори, які самі не розуміли багатьох речей через власну недосвідченість. Департамент був досить ефективним. Там знали, як працює тіньова економіка, і тому йому більш-менш вдавалося боротися з організованою злочинністю. У підсумку, коли з’явилася оновлена ​​поліція, частина співробітників розформованого департаменту перейшла туди.
Саме тому, наприклад, довгий час у країні не практикувався інститут свідчень в обмін на свободу. Зрештою в Польщі ввели і поліцейський моніторинг посилок з метою затримання одержувачів, і świadak koronny – це коли людина дає свідчення на спільників, а в справі проходить як свідок («коронний свідок» у всьому світі вважається найефективнішою урядовою програмою захисту свідків в обмін на свідчення).
З моменту розпаду організації Варшавського договору, що стався 1991 року, минуло 30 років. Польща за цей час пережила еволюцію від країни зі слабкими інститутами й економікою, залежною від зовнішньої допомоги, до держави, що чітко усвідомлює свої національні інтереси. І володіє достатньою сміливістю, аби відстоювати власне бачення розвитку в непростих перемовинах із впливовими зарубіжними партнерами, чи то Євросоюз, чи то США.
Україна в останні роки прискореними темпами розвивається в аналогічному напрямі. Тому для Києва співробітництво з Варшавою може бути вигідним. Мова не лише про політику та економіку, але й про адаптацію українського законодавства під європейські регламенти і нормативи. Угода України про Асоціацію з ЄС ще в 2015 році відкрила для цього доволі широкі можливості. І реформа паливно-енергетичного комплексу в цих планах грає центральну роль, тому що стабільність його роботи визначає стійкість всієї держави.

This website uses cookies to improve your experience. We'll assume you're ok with this, but you can opt-out if you wish. Accept Read More

Privacy & Cookies Policy