12.11.2026

Лайк Ньюз | Новини України та Львова

Новини, міський транспорт, подорожі та корисні поради на щодень

Сплячий лев Личаківського цвинтаря: забута історія генерала Антонія Тарновського

Фото: надгробок Антонія Амора Тарновського на Личаківському цвинтарі у Львові. Скульптура сплячого лева, барельєфи з військовою символікою та історична меморіальна плита

Фото: надгробок Антонія Амора Тарновського на Личаківському цвинтарі у Львові. Скульптура сплячого лева, барельєфи з військовою символікою та історична меморіальна плита

Личаківський цвинтар у Львові відомий монументальними усипальницями, старовинними скульптурами та похованнями видатних історичних особистостей. Особливе місце в його історії посідають військові могили. Причому військовослужбовців тут ховали задовго до появи знаменитого Меморіалу львівських орлят, пов’язаного з польсько-українським збройним протистоянням 1918–1919 років.

Одне з таких поховань розташоване на полі №14. Його прикрашає незвичайна кам’яна скульптура лева, що лежить на масивному саркофазі. На потемнілій меморіальній плиті досі можна прочитати ім’я людини, яка померла понад 180 років тому.

Це Антоній Амор граф Тарновський (Antoni Amor hrabia Tarnowski), генерал-майор австрійської армії, який помер у Львові 13 травня 1843 року.

Надгробок цікавий не лише особою похованого. Це також цінний зразок меморіальної скульптури XIX століття, авторство якого пов’язують із відомим львівським скульптором Паулем Ойтеле.

Генерал австрійської армії з польського шляхетського роду

Антоній Амор Тарновський належав до польського шляхетського роду Тарновських, представники якого протягом століть відігравали помітну роль у суспільному та політичному житті Центральної Європи.

Водночас численні гілки цього роду не слід ототожнювати. Саме прізвище та графський титул не дозволяють без додаткових генеалогічних джерел встановити конкретні родинні зв’язки генерала з іншими відомими Тарновськими.

Відомості про нього збереглися в польських генеалогічних дослідженнях. Зокрема, у базі історика Марека Єжи Мінаковського він згадується як Antoni Amor hr. Tarnowski z Tarnowa h. Leliwa.

Важливим джерелом біографічної інформації є некролог, опублікований у газеті Kurier Warszawski, №137 за 1843 рік.

У ньому Тарновського названо дійсним імператорським і королівським камергером та генерал-майором.

Камергерський титул означав належність до придворного середовища монархії Габсбургів. Отже, Антоній Тарновський був не лише офіцером високого рангу, а й представником привілейованих кіл Австрійської імперії.

Його життя припало на надзвичайно насичену подіями епоху. Наполеонівські війни, Віденський конгрес, зміна кордонів європейських держав і численні політичні потрясіння визначали історію континенту наприкінці XVIII та в першій половині XIX століття.

Проте конкретні відомості про військову службу Тарновського залишаються обмеженими. Наразі немає достатньо перевірених даних, щоб назвати полки, у яких він служив, битви, у яких брав участь, або обставини отримання генеральського звання.

Достеменно відомо, що на момент смерті він мав чин генерал-майора австрійської служби.

Смерть генерала у Львові 1843 року

Згідно з некрологом, Антоній Амор Тарновський помер у Львові 13 травня 1843 року, на 65-му році життя. Поховання відбулося 15 травня.

Ці відомості дозволяють орієнтовно визначити рік його народження як 1778-й. Водночас на фотографіях старовинної надгробної плити можна припустити, що там зазначено 1777 рік. Для остаточного встановлення дати необхідне додаткове дослідження напису або архівних документів.

Причина смерті генерала залишається невідомою.

У той час Львів був адміністративним центром Королівства Галичини та Володимирії у складі Австрійської імперії. У місті працювали державні установи, діяли військові структури, мешкали представники шляхти, чиновництва та офіцерського корпусу.

Тому поховання високопоставленого військового на головному міському цвинтарі цілком відповідало становищу Львова в першій половині XIX століття.

Сплячий лев на кам’яному саркофазі

Надгробок Тарновського виконаний у формі масивного прямокутного саркофага, встановленого на ступінчастому кам’яному постаменті.

Верхня горизонтальна плита нагадує кришку античного поховального спорудження. Її центральну частину займає велика скульптура лева.

Тварину зображено не в момент нападу, а в стані спокою. Лев лежить, опустивши голову на передні лапи. Його потужне тіло витягнуте вздовж плити, густа грива вирізьблена великими рельєфними пасмами, а хвіст вигинається біля задніх лап.

Надгробок Тарновського

Саме ця незвичайна поза створює враження, ніби могутній хижак заснув, охороняючи могилу.

У європейській поховальній скульптурі лев традиційно символізував мужність, силу, гідність і вірність. Його також використовували як образ охоронця спокою померлого.

Для надгробка генерал-майора така символіка видається особливо доречною.

Водночас документального пояснення задуму автора саме цього пам’ятника поки не виявлено. Тому образ сплячого лева варто розглядати як мистецьку інтерпретацію, а не як однозначно встановлений символ конкретних заслуг генерала.

Військові символи на стінках надгробка

Не менш цікаве декоративне оформлення самого саркофага.

На його довгих бічних поверхнях розміщені складні кам’яні барельєфи. Центральне місце займає широка драпіровка, що нагадує траурне покривало або урочисто приспущене знамено.

Тканина зібрана у вузол посередині композиції. Від нього в обидва боки розходяться важкі складки, майстерно передані у камені.

Позаду драпіровки можна розгледіти предмети, схожі на елементи військового озброєння та спорядження. Довгі клинкові й древкові предмети утворюють своєрідну композицію військових трофеїв.

Такі декоративні мотиви були характерними для класицизму та ампіру. Вони підкреслювали військовий статус померлого без зображення конкретних бойових сцен.

По краях композиції розташовані вертикальні орнаментальні елементи з хрестами та рослинними гірляндами.

Генерал австрійської армії з польського шляхетського роду

Торцеві поверхні саркофага також прикрашені складками тканини й декоративною різьбою.

Отже, в оформленні надгробка поєдналися античні мистецькі традиції, християнська символіка та військова атрибутика.

Попри поважний вік, значна частина скульптурного декору добре збереглася. На фотографіях можна роздивитися окремі деталі озброєння, складки тканини й особливості обробки левової гриви.

Напис, який не видно з алеї

Цікава особливість пам’ятника полягає в його розташуванні.

Меморіальна плита з ім’ям генерала повернута не до сучасної алеї, якою проходять відвідувачі цвинтаря.

Тому людина спочатку бачить кам’яного лева, барельєфи й масивний саркофаг, але не може відразу прочитати, кому належить могила.

Щоб побачити напис, пам’ятник необхідно обійти.

На потемнілій плиті досить добре читається:

ANTONI Amor Hrabia TARNOWSKI

Українською: «Антоній Амор граф Тарновський».

Нижче містяться дрібніші рядки польською та фрагменти латинського тексту. Частина літер майже стерлася, тому повне й достовірне відтворення епітафії потребує додаткового вивчення.

Чому напис опинився на протилежному від алеї боці, невідомо.

Можливе пояснення пов’язане зі змінами планування Личаківського цвинтаря. У XIX столітті його територію впорядковували, прокладали нові доріжки та перетворювали на своєрідний меморіальний парк.

ANTONI Amor Hrabia TARNOWSKI
ANTONI Amor Hrabia TARNOWSKI

Проте без історичних планів конкретної ділянки неможливо стверджувати, що колись головна доріжка проходила саме перед плитою Тарновського.

Пауль Ойтеле: майстер львівської меморіальної скульптури

Авторство надгробка Антонія Тарновського пов’язують із Паулем Ойтеле (Paul Eutele, 1804–1889), відомим також під польським варіантом імені Paweł Eutele.

Скульптор німецького походження працював у Львові та став одним із представників місцевої школи надгробної пластики XIX століття.

У 1820-х роках він прибув до міста й почав працювати в майстерні Антона Шімзера, одного з найвідоміших львівських скульпторів епохи класицизму.

Після смерті Шімзера Ойтеле продовжив діяльність його майстерні та поступово здобув визнання як самостійний майстер.

Значну частину його творчої спадщини становлять саме поховальні пам’ятники.

Дослідники пов’язують із його ім’ям близько 60 надгробків на Личаківському цвинтарі. Серед них є композиції з алегоричними жіночими фігурами, релігійними образами та складним декоративним оформленням.

Надгробок Тарновського вирізняється серед таких робіт. Замість традиційної постаті ангела або скорботної жінки скульптор використав образ могутньої тварини.

Сплячий лев став головним художнім акцентом усього монумента.

Відомо, що Ойтеле працював не лише у Львові, а й виконував замовлення для інших міст Галичини.

Останні роки життя майстра були складними. Після завершення професійної діяльності він опинився в скрутному матеріальному становищі.

Пауль Ойтеле помер у Львові 30 січня 1889 року. Його поховали на Стрийському цвинтарі.

Так склалося, що сам скульптор не залишив після себе настільки монументального власного надгробка, які створював для заможних замовників. Проте його мистецька спадщина досі прикрашає Личаківський некрополь.

Військові поховання задовго до львівських орлят

Могила Антонія Тарновського нагадує про значно давнішу військову історію Личаківського цвинтаря.

Некрополь був заснований 1786 року, коли Львів уже перебував у складі Габсбурзької монархії.

З часом тут почали ховати представників різних національних і соціальних груп: міщан, духовенство, науковців, державних чиновників, шляхту та військових.

У XIX столітті серед похованих були офіцери австрійської армії, учасники польських повстань та ветерани різних військових кампаній.

Могила Тарновського належить саме до цього раннього періоду історії цвинтаря.

Набагато пізніше, після подій 1918–1919 років, на Личакові почали формувати окремий меморіальний комплекс польських учасників боїв за Львів, відомий як Цвинтар львівських орлят.

Сьогодні він є одним із найвідоміших військових меморіалів міста.

Однак військові поховання на Личаківському цвинтарі існували задовго до польсько-української війни.

Коли розпочали створювати меморіал орлят, від смерті генерала Тарновського минуло вже 75 років.

Це нагадує, що військова історія Львова не обмежується подіями XX століття. Вона охоплює також епоху Австрійської імперії, наполеонівських війн та складних політичних процесів, які визначали долю Галичини.

Історія, яку зберіг камінь

Сьогодні про Антонія Амора Тарновського відомо значно менше, ніж про створений для нього надгробок.

Історичні джерела дозволяють встановити його ім’я, шляхетський титул, військове звання, придворний статус, дату смерті та поховання.

Натомість подробиці військової кар’єри, родинного життя й останніх років генерала ще потребують архівних досліджень.

Невідомо також, хто саме замовив скульпторові пам’ятник, коли завершили його виготовлення та скільки коштувала робота.

Можливо, відповіді зберігаються у давніх документах родини Тарновських, кладовищних книгах або архівах австрійського військового відомства.

Поки що головним матеріальним свідченням пам’яті про генерала залишається його кам’яний саркофаг.

Монументальні барельєфи, військові атрибути, старовинна плита з польським написом і лев, що спокійно лежить на кришці, створюють один із цікавих зразків меморіального мистецтва старого Львова.

Перехожий може навіть не помітити імені похованого, адже напис повернутий у протилежний від алеї бік.