Фінансовий моніторинг в Україні: більше контролю чи більше запитань

Національний банк України оголосив про подальше вдосконалення системи фінансового моніторингу. Банки отримають більш чіткі критерії оцінки ризикових операцій, а увага приділятиметься нетиповим переказам, різкому збільшенню обсягів платежів та іншим операціям, які можуть свідчити про порушення законодавства.

Офіційна мета таких змін зрозуміла. Україна поступово адаптує власну фінансову систему до європейських стандартів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та іншими фінансовими злочинами. Подібні правила діють у більшості розвинених держав світу.

Проте саме на цьому етапі у багатьох громадян виникають питання не до самої ідеї фінансового моніторингу, а до принципів її практичного застосування.

Майже кожна операція залишає цифровий слід

Сучасна банківська система дозволяє автоматично аналізувати величезні масиви інформації. Перекази між картками, покупки в магазинах, поповнення рахунків, отримання коштів від інших осіб, регулярність витрат, географія платежів та багато інших параметрів можуть оцінюватися автоматичними алгоритмами.

Фактично кожна гривня, що проходить через банківську систему, залишає цифровий слід.

Саме тому дедалі більше українців говорять про майже повну прозорість власних фінансів. З точки зору держави це підвищує ефективність боротьби з незаконними схемами. З точки зору громадянина виникає відчуття постійного контролю.

Чому виникає відчуття подвійних стандартів

Найбільше суспільне нерозуміння викликає інша обставина.

Паралельно із повідомленнями про посилення контролю за звичайними банківськими операціями у засобах масової інформації регулярно з’являються новини про багатомільйонні корупційні схеми, незаконне збагачення посадовців, розкрадання бюджетних коштів або фінансові оборудки, що тривали роками.

У багатьох виникає логічне запитання. Якщо сучасні цифрові системи настільки ефективно аналізують фінансові потоки пересічних громадян, чому аналогічні механізми не завжди дозволяють оперативно виявляти великі фінансові зловживання?

Саме ця суперечність і формує у частини суспільства відчуття нерівності правил.

Автоматизація не гарантує абсолютної справедливості

Важливо розуміти, що більшість сучасних систем фінансового моніторингу працюють автоматично. Алгоритми оцінюють операції за визначеними критеріями ризику та сигналізують про нетипову активність.

Проте будь-яка автоматизована система створюється людьми та працює в межах установлених процедур.

Якщо окремі категорії осіб отримують особливий статус, користуються складнішими фінансовими конструкціями або мають більше можливостей для юридичного супроводу своїх операцій, ефективність такого контролю може суттєво відрізнятися.

Сам по собі алгоритм не вирішує проблему вибіркового застосування законодавства. Він лише допомагає швидше обробляти інформацію.

Ризик втрати суспільної довіри

Будь-яка система контролю ефективна лише тоді, коли громадяни вважають її справедливою.

Якщо пересічна людина стикається із запитами банку щодо походження кількох десятків тисяч гривень, а паралельно читає про кримінальні провадження щодо багатомільйонних схем, які існували роками, закономірно виникає питання про однаковість правил для всіх.

Саме відсутність відчуття рівності перед законом найчастіше стає предметом суспільної дискусії.

При цьому варто зазначити, що сам факт появи інформації у ЗМІ про великі оборудки не означає автоматичної доведеності вини конкретних осіб. Остаточні висновки у таких справах мають робити правоохоронні органи та суд.

Переваги та ризики посиленого фінансового моніторингу

Потенційні переваги	Можливі ризики
Боротьба з відмиванням коштів	Відчуття надмірного контролю
Виконання міжнародних стандартів	Додаткові перевірки звичайних клієнтів
Виявлення шахрайських схем	Зростання бюрократичного навантаження
Захист банківської системи	Недовіра у разі вибіркового застосування правил
Прозорість фінансових потоків	Сумніви щодо однаковості контролю для всіх

Головне питання полягає не у самому контролі

Навряд чи хтось заперечуватиме необхідність боротьби з фінансовими злочинами. Більшість цивілізованих держав використовує аналогічні механізми моніторингу банківських операцій.

Однак ключовим залишається інше питання. Наскільки однаково ці механізми застосовуються до всіх учасників фінансової системи.

Саме відповідь на це запитання визначає рівень довіри громадян до державних інституцій. Якщо суспільство бачить, що правила однакові для власника невеликої банківської картки, великого бізнесмена, чиновника чи політика, фінансовий моніторинг сприймається як необхідний елемент сучасної економіки.

Якщо ж виникає враження, що найретельніше перевіряють саме пересічних громадян, тоді навіть технічно досконала система ризикує втратити суспільну підтримку. Саме тому ефективність фінансового моніторингу визначається не лише сучасними цифровими технологіями, а й рівністю їх застосування до всіх без винятку учасників фінансових відносин.