Начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов в інтерв’ю стверджує, що навіть у разі смерті або усунення Володимира Путіна російська система влади залишиться міцною та незмінною. Він аргументує це стресостійкістю російської вертикалі та глибокою вкоріненістю тоталітарного мислення в суспільстві.
Однак ця оцінка, хоч і обґрунтована з позиції розвідки, не враховує одного важливого чинника: людський фактор і боротьбу за владу всередині самої системи. Історія знає чимало прикладів, коли саме наступники диктаторів ламали усталені порядки. Найяскравіший серед них — Михайло Горбачов.
Політична логіка наступництва: бути чи залежати
В авторитарних і тоталітарних державах наступники рідко бувають абсолютно самостійними на старті. Їх, як правило, обирають як компромісні фігури — «сірих», зручних для старої гвардії. Але щоб не стати заручником кланів, які привели його до влади, новий лідер змушений змінювати команду.
Це класичний сценарій:
- наступник очищає керівні посади від людей попередника;
- змінює кадрову політику в силовому блоці;
- формує власне найближче коло;
- ініціює обмежені або косметичні реформи, щоб зміцнити власну легітимність.
Виключення трапляються рідко. І що сильнішим є контроль попередника за елітами, то більша ймовірність, що наступник наважиться руйнувати вертикаль, а не продовжувати її.
До речі — Ультиматум Трампа на 10 днів: слова чи початок великої гри?
Горбачов і розвал СРСР — аналогія для майбутнього Росії
Михайло Горбачов став Генеральним секретарем КПРС як фігура компромісу між різними партійними кланами. Проте за короткий час він зміг:
- відсторонити старих функціонерів;
- запровадити політику гласності та перебудови;
- послабити роль КПРС як центру влади;
- вийти за межі дозволеного навіть для радянської номенклатури.
Ці кроки стали каталізатором розпаду СРСР, і показали: навіть найміцніша система може дати тріщину, якщо зміни йдуть зверху.
Чому російський режим уразливий до зміни
Сучасна Росія будується на лояльності до Путіна, а не до абстрактної держави. Ціла генерація виросла за його правління, але її свідомість уже розходиться з офіційною риторикою. Росіяни, особливо в містах, хоч і мовчазно, але втомились від:
- ізоляції та санкцій;
- мобілізацій і втрат на війні;
- постійного страху репресій;
- дефіциту майбутнього.
Це створює величезний потенціал для внутрішньої трансформації, якщо наступник вирішить скористатися ним.
Це цікаво — Німеччина проти нової коричневої чуми: стратегія Мерца і нова роль Берліна у війні за Європу
Сценарій змін: як це може виглядати
- Смерть або усунення Путіна (природна або насильницька).
- Прихід компромісного наступника, умовно «ліберального патріота».
- Початок чистки оточення, щоб не бути залежним від людей Путіна.
- Оголошення косметичних реформ, щоб заспокоїти населення та Захід.
- Внутрішній конфлікт у силових структурах (ФСБ, армія, Росгвардія).
- Втрати частини контролю над регіонами, зростання сепаратизму.
- Фінансово-економічна криза на тлі санкцій і зменшення експорту енергоносіїв.
- Новий виток протестної активності та боротьби за майбутнє Росії.
Буданов правий у тому, що Росія не розвалиться відразу після смерті Путіна. Але він недооцінює один з головних чинників — людську боротьбу за владу. Історія доводить: тоталітарні системи часто тримаються на персоналіях, а не на ідеології. Якщо наступник вирішить усунути «людей Путіна», система неминуче дасть тріщину. І в цьому — шанс на зміни.